24 березня День боротьби з туберкульозом

24 березня за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) по всьому світу відзначають День боротьби з туберкульозом.

Історія цієї пам'ятної дати бере початок у 1993 році, коли рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я туберкульоз був визнаний глобальною надзвичайною ситуацією, а день відкриття німецьким лікарем і бактеріологом Робертом Кохом збудника туберкульозу (24 березня 1882 року) проголошений Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом.

В Україні епідемію туберкульозу оголошено з 1995 року. Захворюваність на туберкульоз та смертність від нього в нашій країні у 8-10 разів перевищують відповідні показники більшості держав Європейського союзу й залишаються на рівні, що визначає його як епідемію. Туберкульоз - це медико-соціальна та політична проблема, тому для її вирішення необхідно консолідувати зусилля усіх сил нашого суспільства.

Метою Всесвітнього дня є проінформувати про глобальну епідемію туберкульозу якомога більше людей і дати усім зрозуміти, що чинити опір цій хворобі можливо і потрібно.

Туберкульоз – інфекційне захворювання людини, тварин, риб, яке викликається бактерією туберкульозу (паличкою Коха).

Джерело інфекції – хвора людина (на відкриту бактеріальну форму туберкульозу), 55 видів тварин, 25 видів птахів, а також заражені продукти тваринного і рослинного походження, грунт, органічні і неорганічні речовини, в яких живе, розмножується та зберігається збудник туберкульозу. Туберкульозна паличка вражає всі органи і системи людського організму.

 

Шляхи передачі. Найчастіше зараження туберкульозом відбувається повітряно-крапельним, повітряно-пиловим, рідше харчовим, контактно-побутовим шляхом. Бактерії туберкульозу можуть виділятися під час кашлю з мокротинням, слиною, а також під час співу, розмови. Зараження може відбуватися під час безпосереднього контакту з хворим (під час поцілунків) і опосередковано (через забруднені предмети вжитку – книги, рушники, посуд, продукти, особливо молочні). За добу хворий з легеневою формою туберкульозу виділяє 15-20 млн. бактерій туберкульозу. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10-15 осіб.

Збудник туберкульозу дуже стійкий до впливу навколишнього середовища: у ґрунті зберігається до 1-2 років, у вуличному пилу – до 10 діб, річковій воді – до 5 міс., в умовах кімнатної температури (темному місці) залишається життєздатним протягом 4 міс., при розсіяному світлі – до 1,5 міс. Ультрафіолетове проміння вбиває його через 2-3 хв., кип’ятіння – протягом декількох хвилин.

ОСНОВНІ СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАННЯ: постійна слабкість, підвищена температура тіла безпричинна втрата ваги, погіршення апетиту, підвищена пітливість, особливо вночі, утруднене дихання, біль у грудях, кашель понад 2 тижні, кровохаркання (наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі).

На ранніх стадіях хвороби кашель може бути відсутній. Усі ці симптоми можуть бути проявами інших захворювань, але перш за все треба думати про туберкульоз.

Коли туберкульозні бактерії потрапляють в організм людини з нормальним станом імунітету, активне захворювання найчастіше не розвивається. Людина інфікована, але здорова!

Найбільшу вірогідність захворіти має людина, у якої під час “зустрічі” з туберкульозною паличкою знижений, слабкий імунітет.

На стан імунітету впливають: нераціональне харчування, зловживання алкоголем, тютюном, наркотична залежність, ВІЛ/СНІД, важкі фізичні та психічні навантаження, стрес, наявність хронічних захворювань, погані умови життя.

Високий ризик захворіти мають діти, особливо раннього віку (їх імунна система ще не сформована) та люди похилого віку (через вікове ослаблення імунітету).

Для профілактики туберкульозу обов’язково необхідна вакцинація дітей (на 3-5 день у пологовому будинку) і їх ревакцинація - 7 і 14 років.

Обстеження та лікування туберкульозу в Україні безкоштовне!

Щоб не захворіти на туберкульоз в умовах епідемії, слід повноцінно харчуватись, не мати шкідливих звичок, займатись спортом і загартовуватися.

Туберкульоз виліковний! Повне одужання можливе при умові раннього виявлення захворювання, суворого дотримання режиму лікування та рекомендацій лікаря.

Туберкульоз не виліковується – якщо перервати лікування, вживати протитуберкульозні препарати хаотично, зловживати алкоголем, наркотичними засобами, внаслідок чого розвивається така форма туберкульозу, яка не піддається лікуванню протитуберкульозними препаратами.

За відсутності лікування хворий з активною формою туберкульозу може щорічно заражати в середньому від 10 до 15 людей. Щогодини в Україні від цієї недуги помирає одна людина, а заражаються четверо.

Боротьба з цим захворюванням — проблема не одного десятиліття. Навіть приділяючи дуже велику увагу лікуванню та профілактиці туберкульозу, неможливо чекати різкого покращання ситуації в найближчі 3 - 5 і навіть 10 років. По-перше, туберкульоз — це інфекція хронічна й лікувати її слід тривалий час, а по-друге — її поширення є проблемою медичною лише приблизно на 10%, решта складової - соціальна. Складність полягає в тому, що існує пряма залежність рівня розповсюдження туберкульозу в країні від її соціально-економічного розвитку.

Небезпеки

Стійкість бактерій до протитуберкульозних препаратів — одна з причин виникнення в Україні епідемії. Мова йде про випадки, коли хворий організм людини вже не реагує на ліки. Таких випадків у нас — не багато, але вони є. Заразитися від хворого на таку форму туберкульозу — особливо небезпечно: тоді вірус, який потрапляє до організму ще здорової людини, викликає в неї одразу важку форму хвороби. Найбільшу небезпеку для суспільства несуть хворі з відкритою (активною) формою туберкульозу, які не бажають лікуватися в стаціонарі, хоча весь цикл лікування будь-якої форми захворювання в Україні є безкоштовним. В українському законодавстві не передбачено примусове лікування, тому, на жаль, лікуватися чи ні вирішує сама людина й нерідко — ціною свого життя та здоров’я оточуючих. Адже саме самовільне припинення лікування й приводить до високої смертності.

Оголошення 24 березня Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом є визнання необхідності боротися проти цієї недуги глобально. ВООЗ сподівається до 2050 року зупинити у більшості країн світу цю епідемію. Чи впорається з цим завданням Україна? Усе залежатиме від систематичної уваги до цієї проблеми з боку держави.

Протягом останніх ста років епідемія туберкульозу розпочиналася в Україні тричі: 1936-го (після Голодомору), 1947-го (у повоєнні роки) і 1995-го (після так званої перебудови). І якщо перші два спалахи цієї небезпечної хвороби вдалося подолати за рік—два, то остання епідемія триває вже 15 років.

Туберкульоз - проблема всього суспільства, розв'язання якої лише на 10 відсотків лежить у медичній площині. Решта 90 залежить від інших чинників, передусім соціального.